Все для шкільних свят

Сценарії, Пісні, Вірші та багато іншого, що знадобиться при організації свят у навчальних закладах

Вірші до Дня перемоги. Частина 1

ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ

Привели шляхи-дороги
Наш народ до перемоги.
І солдати-дідусі
Посміхаються усі.

Це святе травневе свято
Треба серцем відчувати!
Придивись: в старих солдат
Сльози радощів блищать!

Загрузка...

Хай завжди в усьому світі
Буде мир і щастя дітям,
Бо народжені вони
Для життя, а не війни.

С. Гордієнко

СХИЛИСЯ НАД МОГИЛАМИ СОЛДАТІВ

За Батьківщину у боях вмирали
Однаково — дорослі і малі…
За довгі роки ще не розшукали
Усіх могил солдатських на землі.

Розкидані вони у чистім полі,
Десь при дорозі, у розмай-траві…
Могил отих не обминай ніколи:
Поховані у них — для нас живі!

Там сплять навічно воїни-солдати,
Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини,
Їм не судилось весен зустрічати,
Тих, що стрічаєш ти після війни.

Там сплять твої ровесники-орлята:
Тепер уже були б із них орли!
Схилися ж над могилами солдатів,
Що у боях за тебе полягли.

М. Познанська

ВЕТЕРАНИ

Давним-давно
Одкорчилась війна,
Лишила обеліски та кургани…
Під кулями ворожими сповна
За тишу заплатили ветерани.

В атаку йшли не ради нагород,
Скалічені страждали в медсанбатах…
За право жить завдячує народ
Полеглим і посивілим солдатам.

Пекли, як жар,
Бинти на голові,
Та йшли герої сміло на тарани…
Пригадують дороги фронтові
І вбитих побратимів ветерани.

Вернулися живі з полків і рот
І мир подарували рідним хатам…
За право жить завдячує народ
Полеглим і посивілим солдатам.

З роками їх,
Все меншає в строю,
Вкорочують життя їм давні рани…
На вахті миру в рідному краю
Стоять з синами поруч ветерани.

Багато і тепер у них турбот,
Щоб знов не зайнялась війна проклята…
За право жить завдячує народ
Полеглим і посивілим солдатам.

Д. Луценко

ДЕ ХОВАЄТЬСЯ ВІЙНА?

— Де ховається війна? —
Запитав онук у діда.
— Хто її, онучку, зна… —
Одне слово, дід не відав.

А ховається війна
Недалеко від людей.
Знав хлопчина, де вона,
І повів діда в музей.

Цілий день його водив,
Показав усе підряд.
Скільки там усяких див:
Мін, снарядів і гармат!

Є землянка, дот, багнет,
Танк, що якось уцілів,
А на дубі — кулемет,
Мов гніздо яких буслів.

Клекотали там «бусли»,
Аж здіймався ураган…
Показав онук малий
Діду «мінський казан».

Ой кипіло на вітрах
В «казані» тім від атак,
Що і досі бере жах.
— Ти боїшся, діду?
— Так.
Здивувавсь онук: — Постій,
Ти ж був мужній партизан…

— Слухай, любий друже мій, —
Дід зітхнув, тоді сказав:

— Бач, страшніше, як війна,
У житті нема біди.
Хай зостанеться вона
У музеї назавжди.

В. Вішко

,

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

This blog is kept spam free by WP-SpamFree.